Хустка...
Ще з давнини - це оберіг, який мав велике значення в кожній родині.
Хустки були святкові і на кожен день.
З хусткою пов'язано дуже багато українських звичаїв.
Найпершим звичаєм було сповивання дитини після народження.
Сповивали тісненько, щоб ніжки були рівненькі. А хустка, зазвичай, була квітчаста, щоб дитина мала щастя.
Хустка була грубенька, щоб зігріла дитину маленьку.
Наступний звичай - це, коли зав'язували хустку нареченій, коли знімали весільний віночок, як символ завершення дівування.
Цей звичай існує і в наш час, правда, уже стилізований.
Ще один звичай, який полягав в тому, що коли випроваджали юнака до війська, рідна матуся перев'язувала його рушником, а інші жінки - хустками з торочками, а дівчата - стрічками, як колись казали "лєнтами".
Мамин рушник та хустки були оберегами для воїна.
Хустка була завше дорогим дарунком, а деякі з них, як казала моя бабуся, вартували цілої корови.
Хлопці дарували своїм коханим хустку, а дівчата - вишиту сорочку, в знак кохання.
А різновидів було, ой лелечко: і батистова, і штапельна, і лляна, або лляничка, як в народі кажуть, і простенька, і домоткана картата, і, "шанелька" і пухова, і атласна, яка постійно сповзала з голови, але ж яка яскрава була, і шерстяна з торочками, і шерстяна з люрексом, і кашемірова, і...
Хустка зігрівала в холодні вечори. Була і є пам'яттю про наш народ та його звичаї.
Ось і мої четвертокласники доторкнулися до деяких з них.
Класний керівник Катерина ЗАЄЦЬ.
